12:11 Я люблю тебе, ЛІС, мій зелений замріяний друже… | |
У 1999 році на 30 сесії генеральної конференції ЮНЕСКО було вирішено відзначати Всесвітній день поезії 21 березня. „Поезія, - говориться в рішенні ЮНЕСКО, - може стати відповіддю на найгостріші і найглибші духовні питання сучасної людини, але для цього необхідно привернути до неї широку суспільну увагу. Цей День покликаний послугувати створенню у засобах масової інформації позитивного іміджу поезії, як справді сучасного мистецтва, відкритого людям». Оскільки, в один день, 21 березня, відзначається Всесвітній день лісу і Всесвітній день поезії, то нам, лісівникам Компаніївщини, неможливо було не згадати в День лісу поезії про ліс нашого земляка – ветерана лісової галузі Кіровоградщини Віктора Вадимовича Усеніна.
Все своє трудове життя Віктор Усенін віддав благородній справі лісорозведення, в тому числі понад 40 років на рідній Кіровоградщині. Любов до лісу і його творців, до нашої чарівної природи постійно надихала його на поетичну творчість. Складання віршів було його життєвим хобі. Частина значного творчого доробку автора надрукована у книзі «Віктор Усенін. Вибрані твори», яка вийшла у світ у 2010 році з ініціативи колективу Кіровоградського обласного управління лісового та мисливського господарства. Профком ДП «Компаніївський лісгосп» організував 21 березня в обідню перерву читання віршів Усеніна про ліс працівниками апарату лісгоспу та Компаніївського лісництва. Кожний із присутніх вибрав окремий вірш із книги автора і вголос прочитав його колегам.
Працівники лісгоспу слухали вірші про зеленого замріяного друга і згадували енциклопедичні знання Віктора Вадимовича про ліс, його товариську щиру вдачу, за яку він здобув велику повагу серед колег, а також громадське визнання, про що свідчить звання Заслуженого лісівника України. Цей короткий час спілкування про ліс, мовою віршів ветерана лісової галузі, наповнював душі лісівників гордістю за професію і оптимістичними мріями про успішне майбутнє лісового господарства України, в тому числі і Компаніївського лісового господарства…
В знак пошани і поваги до лісового ветерана, представники колективу Компаніївського лісгоспу відвідали Віктора Вадимовича Усеніна, привітали його із Всесвітнім Днем лісу і Всесвітнім Днем поезії та вручили йому продуктовий набір «Обід лісника». Колеги побажали 83-річному ветерану-лісівнику доброго здоров’я, активного довголіття і щоб не міліло джерело його творчості на користь позитивного іміджу лісової галузі України. До уваги відвідувачів сайту кілька віршів лісового автора… Ірина Артем’єва, Голова профкому ДП «Компаніївський лісгосп»
Я люблю тебе, Ліс Слова В.Усеніна на мелодію пісні «Я люблю тебя жизнь» Е. Колмановского
Я люблю тебе, Ліс, Мій зелений замріяний друже, Я люблю тебе, Ліс, Я люблю тебе дуже і дуже! Ранок сяє в красі, Сонце світить крізь хмарну завісу, Я іду по росі, Я спішу на роботу до лісу.
Нам від Долі дано Посадити наш ліс і зростити, Ми готові давно В небезпеці його захистити.
Кожен день, кожен час Все міцніше гартується дружба, Знає кожен із нас, Що таке лісова наша служба.
Лісові путівці – Це не тільки місця мальовничі – Ми у лісі бійці: Лісники,інженери, лісничі!
Ми пройдем крізь роки, Не опустим натруджені руки, Ми зростили дубки, Що побачать і діти, й онуки…
Ліс росте в майбуття, Повен вічної снаги і сили, Недаремно життя Ми навіки йому присвятили Разом з нами він ріс І до себе нас вабив таємно, Я люблю тебе, Ліс, Сподіваюсь на те, що взаємно! 1999р.
Присвячується лісівникам Кіровоградщини Вам не ставлять пам’ятники мідні В перехрестях вуличних сплетінь. Ви й без них не будете вже бідні В пам’яті наступних поколінь.
Рік за роком ранньою весною Ви долаєте круті горби – І встають зеленою стіною Молоденькі сосни і дуби.
Ви йдете уперто, як солдати, Що шукають броду у вогні. І вдягаєте в зелені шати Виразки і рани земляні.
Як вповзе пожежа хижим змієм, Щоб спалити крила деревцям Теж її приборкувать зумієм, Як належить лісовим бійцям.
Ви проходите лісним дозором, Стережете Ви деревину. Із порушником, хапугою і вором Ви ведете праведну війну.
Пройде час і не впізнають внуки Землю, де були яри й піски. І пом’януть добрим словом руки, Що саджали сосни і дубки. 1987р.
Слово про ліс Від колиски аж до домовини (З дерева робилась та і друга), Ліс віками слугував людині – Був завжди за відданого друга!
До хатин тягнув гілки веселі, Маскував від ворога оселі, Закривав загарбникам дороги, Стовбури кидаючи під ноги…
Щоб ріллю подарувати миру, Ліс лягав слухняно під сокиру, Віддавав себе на бере зілля, Щоб здобути ковалям вугілля…
На вітрах сушив зелені вії, Зупиняв плечима суховії, Ненажерні стримував яруги Біля них зімкнувши лісосмуги…
А коли скаженим сатаною Вирував розбурханий уран, Ліс повстав потужною стіною, Як жертовний захисний екран…
Він міцний ще, він не надломився Та від навантажень всіх стомився… Люди, чи не чуєте тривоги? Ліс від вас чекає допомоги!
Вересень. 2009р. | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |