Компаніївський лісгосп

Компаніївському лісовому господарству – 50!

Юлия — Fri, 14 Sep 2018 08:44:12 GMT

За піввіковий термін багато структурних змін відбулося на підприємстві, змінювались і підпорядковані лісництва, їх площі і назва самого підприємства, але у всі часи незмінним залишається головне завдання лісівників – збереження і примноження лісових багатств степового краю Кіровоградщини.

Після ряду пилових бур, що пронеслися над Україною у середині 60-х років минулого століття, Урядові органи України прийняли постанову про невідкладні заходи по боротьбі з ерозією ґрунтів шляхом інтенсивнішого заліснення степових просторів та створення комплексної системи полезахисних лісових смуг. З цією метою і на території Кіровоградської області у 1968 році було створено Компаніївську лісомеліоративну станцію. Зона діяльності Компаніївської ЛМС охоплювала на той період південну, сугубо степову, частину нашої області. Із лісового фонду тут налічувалося декілька невеликих яружних урочищ, а лісових смуг практичного не існувало. Лісистість території становила 1-1.7%. Перед колективом лісомеліоративної станції ставилося завдання створення захисних лісових насаджень на яружно-балкових землях шляхом терасування схилів і їх заліснення, закладки системи полезахисних лісових смуг. Лісомеліоративна станція одержала тоді необхідну кількість бюджетного фінансування на виконання робіт по лісорозведенню, значну кількість техніки та кошти на капітальне будівництво.

Директором новоствореної ЛМС було призначено Бориса Романського. За два роки на краю райцентру Компаніївки під його керівництвом було побудоване компактне лісове селище із виробничих та житлових будівель. Одночасно з будівництвом виробничих дільниць колектив станції розпочав роботи по створенню лісових насаджень. П’ять років присвятив Борис Володимирович новій справі, а вона зробила його знаним на всю країну. Станція була однією з кращих в Україні. ЇЇ досвід вивчали не лише в Україні, а й на Виставці досягнень народного господарства у Москві.

Уже в перший рік діяльності підприємства, лісові культури було висаджено на площі 221 га, з них 68 га - полезахисні лісові смуги. Надалі обсяги посадок нарощували, щороку створювали по 400-600 га лісових насаджень. В 1972 році обсяги степового лісорозведення Компаніївською ЛМС досягли 822 га, в т.ч. полезахисних лісових смуг – 423 га. При створенні лісомеліоративних насаджень працівниками ЛМС освоєно прогресивні технології підготовки ґрунту по системі чорного пару, наорювання плугом та нарізка терас терасерами, безвідвальна підготовка ґрунту плоскорізами та поглиблення розпушувачем РН-60, догляд за лісовими культурами одночасно в ряду і в міжряддях культиватором КРЛ-1 та фрезами ФЛУ-0.8.

Якщо у 70-80-х роках захисні насадження створювалися невеликими ділянками навколо ярів і балок, мали форму видовженої вузької смуги, то переконавшись у недостатній ефективності таких посадок, після 2000 року, на той час уже Компаніївський лісгосп, перейшов до створення більших за площею й значно ширших захисних масивів. До того ж такі насадження намагалися створювати максимально наближено одне до одного, щоб утворився захисний комплекс. У таких обставинах захисні функції лісових масивів значно підвищувалися.

Найбільшими штучно створеними лісовими масивами є: у Компаніївському районі – урочища Тернова балка (120 га), Лозуватка (210 га), Грозне ( 100 га), Калмиківка (70 га), Інженерівка (75 га), Софіївка (85 га), у Кіровоградському районі – урощища Олексіївське (750 га), Клинці (162 га), у Новгородківському районі – урочища Інгуло-Кам’янка ( 187 га), Козирівка ( 68 га), Тарасівка ( 58 га).

Понад 31 рік (1975-2007рр) до складу Компаніївського лісового підприємства входила Бобринецька виробнича дільниця (пізніше лісництво). За цей час у Бобринецькому районі створено майже 5 тисяч гектарів захисних лісових насаджень, у тому числі тисячу гектарів полезахисних лісових смуг. Одягнена у зелені шати Бобринеччина сьогодні – це справа рук, високого професіоналізму, патріотизму і ентузіазму колективу людей, які працювали під керівництвом одного з кращих спеціалістів зі степового лісорозведення України заслуженого працівника сільського господарства Василя Гервасійовича Мащенка. Серед них Шиленко К.К, Шиленко Л.П, Богданов Д.Л., Байбарак В.О., Демецький М.Ю та інші.

Всього за роки діяльності Компаніївським лісовим господарством створено захисних насаджень 15025 га, в тому числі 4073га полезахисних лісових смуг.

В різні роки керівниками підприємства працювали : Романський Б. В. (1968 – 1973рр.), Поліщук С. А.(1973 – 1975рр.),Владико В.І.(1975 – 2000рр.), Мінич В.М. (2000 – 2005рр.), Ісаєв О.С. (2007 – 2008рр.), Балабушка В.В. (2008 – 2014рр.).

Минуло п’ять десятиліть і створені важкою працею лісівників захисні лісові насадження в степовій зоні Кіровоградщини – це вже зелена база з сформованим лісовим кліматом і джерельними водоймами. Нині ми милуємось зеленими перлинами степового краю, за які завдячуємо нашим колегам-попередникам. Ці ліси сьогодні вже гостинно зустрічають всіх, хто шукає в ньому відпочинку, але разом з тим вони потребують і людської допомоги. Перший лісу захисник – це лісівник. Нинішні працівники Компаніївського лісгоспу продовжують справу своїх батьків і дідів. Примножуючи лісовий фонд області, дбаючи про його збереження, вони забезпечують надійний захист земельних угідь регіону, поліпшують екологічний стан довкілля і тим самим піклуються, аби зелене вбрання краю щедро слугувало інтересам людей та народному господарству.

Прикро те, що в останні роки відношення до степового лісорозведення і взагалі до проблем лісового господарства в Україні різко змінилося. З 2015 року держава призупинила фінансування діяльності державних лісових господарств у південно-східній частині України, в т.ч. і Компаніївського лісгоспу. Сьогодні наш степовий лісгосп мусить заробляти собі на виживання веденням господарської діяльності. Фінансова база підприємства формується реалізацією заготовленої деревини від рубок головного користування та рубок формування та оздоровлення лісів.

Через фінансову скруту лісгосп вимушений різко зменшити обсяги створення захисних насаджень і скорочувати працівників. Лише за фінансової підтримки регіональної екологічної програми «Ліси Кіровоградщини» Компаніївський лісгосп в 2018 році зможе створити 60 га захисних лісових насаджень. В колективі підприємства працює нині 54 працівники. Кожен з них заслуговує щирої подяки за те, що в складні часи сьогодення і трудності лісової галузі не зрадили обраній професії і щоденно дбають про збереження лісового фонду підприємства. В останні роки до мінімуму знецінена важка праця лісівників – степовиків. Заробітна плата в 4.5 тис грн.. при середній по Україні 7,7 тис. грн.. і при середній по лісовій галузі 8,6тис. грн.не стимулює працівників лісгоспу до бездоганної служби на користь лісу.

Основний потенціал господарства сьогодні складають три лісництва.

Успішну роботу Кіровоградського лісництва забезпечує колектив працівників під керівництвом лісничого Панчак С.М. У Компаніївському лісництві благословляють у світ молоді ліси і забезпечують їх охорону лісничий С.М. Галушка та його команда. Турботою про ліси Новгородківського району опікується лісова охорона на чолі з лісничим Бабичевський А.В. Заслуговують на вдячність від молодих лісів за турботу про них і всі спеціалісти лісгоспу.

У зелену красу навколо обласного центру Компаніївського Новгородківського і Бобринецького районів вкладено велику працю лісівників минулих поколінь. Серед тих хто присвятив більшу половину свого трудового життя роботі в Компаніївському лісовому господарстві: В.І. Владико (стаж на підприємстві 35 років) В.В. Балабушка (37р) Плащевська К.Г. ((37р) М.М. Галянт (26р) Сірьогін М.С. (27р), Котенко М.К.(35р.), Безгінов В.В. (37р.),Кутецький А.О. (32р.) та ін.

В колективі лісгоспу шанують ветеранів і опікують їх своєю турботою.

Бережемо ми світлу пам'ять і про тих, хто відійшов у вічність…

Пройдуть роки. Відійдуть в історію політичні події України. А праця лісівників залишиться на Землі втіленою у зелену лісову красу України.

Ліс-це екологічне безпечне довкілля і актуальне значення його ролі на землі ніколи не зникне. А тим, хто цього не розуміє і приймає рішення про призупинення фінансування лісорозведення, охорони і захисту лісів півдня слід задуматись над словами Гайя Макферсона: «Якщо ви дійсно вважаєте, що навколишнє середовище менш важливе, ніж економіка, cпробуйте затримати дихання, доки ви рахуєте свої гроші».

Олександр Слюсаренко

Директор ДП «Компаніївський лісгосп» (з 2014 року)

Ювілей підприємства. Ветерани. Балабушка Валерій Вікторович.

Юлия — Fri, 07 Sep 2018 07:08:46 GMT

Валерій Вікторович Балабушка народився 7 вересня 1953 року у лісовому краї – на Сумщині…Краса лісів батьківського краю полонила душу юнака і лісогосподарський факультет сільгоспакадемії прийняв його у свої обійми.

Так, обравши професію лісівника, Валерій Вікторович свідомо пов’язав своє життя з лісом, а доля визначила йому професійний шлях – заліснювати степові простори Кіровоградщини. За направленням вузу приїхав він у 1976 році працювати у Компаніївську лісомеліоративну станцію і залишився тут назавжди. Працював на різних посадах: помічником начальника лісомеліоративної дільниці, начальником дільниці, головним лісничим підприємства. З 2008 по 2014 рік очолював колектив державного підприємства «Компаніївське лісове господарство».

На всіх посадах, які займав, його першочерговим і пріоритетним завданням було створення і вирощування захисних лісових насаджень і полезахисних лісових смуг для захисту кіровоградських чорноземів від ерозійних процесів. За його участю і під його керівництвом створено майже 7 тисяч гектарів захисних лісових насаджень, розкиданих зеленими оазисами по всій південній частині Кіровоградщини.

Сьогодні радують жителів Кіровоградщини плоди праці колективу Компаніївського лісгоспу – лісові урочища: Лозуватське, Тернова балка – у Компаніївському районі, Тарасівське та Інгуло-Камянське – у Новгородківському, Олексіївське – у Кіровоградському районі. У цій зеленій красі є і особистий внесок ветерана лісового господарства Валерія Балабушки.

За багаторічну сумлінну працю в лісовій галузі Валерій Балабушка має заслужені галузеві відзнаки «За бездоганну службу державній лісовій охороні» за 10, 20, і 30 років. Його також нагороджено іменним годинником Голови Державного агентства лісових ресурсів України.

Колектив ДП «Компаніївський лісгосп» щиро вітає ветерана праці, колишнього керівника підприємства Валерія Вікторовича Балабушку з 65-річчям з Дня його народження! Бажаємо йому доброго здоров’я, родинного благополуччя. Хай примножується лік його радощам і добрим справам, а життєвого оптимізму додає гордість за дітей і внуків, які продовжують батьківську лісову справу.

Ірина Артем’єва,

голова профкому

ДП «Компаніївський лісгосп»

Рубрика: Ювілей підприємства. Світла пам’ять. Шиман Галина Михайлівна

Юлия — Mon, 03 Sep 2018 06:36:24 GMT

Галина Михайлівна Шиман все своє трудове життя, понад 35 років, прикрашала рідну землю зеленим вбранням лісів. Розпочинала працювати у Чорноліському лісгоспі у 1949 році, де працював і її батько інженером лісового господарства. У Кіровоградське лісництво Галина Шиман прийшла працювати з перших днів його створення в 1952 році і за 17 років на посаді помічника лісничого за її особистою участю в зеленій зоні м. Кіровограда створено понад 2 тисячі гектарів лісових насаджень.

Життя людини не проходить безслідно. На землі залишаються діти, онуки і добрі справи. Доля Галини Михайлівни розпорядилася так, що її дітьми на Кіровоградській землі стали мільйони дерев, які вона власноруч разом із працівниками Кіровоградського лісництва висадила навколо міста Кіровограда. Важко навіть уявити скільки кілометрів довелось пройти лісовими стежками Галині Михайлівні, скільки раз вклонитись до землі, щоб дати життя мільйонам дерев. Ліс увійшов у її долю як жива істота, що потребує уваги і турботи, поки живе і набирається сили, як життєва необхідність, без якої уявити своє буття вона вже не могла.

Благословивши на життя більше 20 мільйонів дерев, Галина Михайлівна поправу заслужила найвищу серед людських цінностей нагороду – любов, повагу і шану тих, хто сьогодні милується зеленими краєвидами, хто йде відпочити від міської суєти в зелену оазу нашого міста.

ЇЇ професійний досвід і велика відповідальність за доручену справу були гідно оцінені керівництвом лісової галузі області і вона в 1968 році була переведена на посаду інженера в обласне управління лісового господарства де пропрацювала 16 років. Останні 5 років, до виходу на пенсію, на її жіночих плечах була не зовсім жіноча ноша – посада головного лісничого облуправління.

Вона з любов’ю і задоволенням передавала молодим спеціалістам свій професійний і життєвий досвід, часто переконувала, що з роботи йти додому можна лише тоді, коли виконаєш всі завдання і на душі у тебе не лежить тягарем не завершена робота. В іншому випадку відпочинку не буде.

ЇЇ возвеличували не посади, які вона займала, а результати її праці – створені її руками і під її керівництвом - молоді ліси… ЇЇ душа плакала коли вона бачила як хтось жорстоко і цинічно нівечив її працю, викорчовуючи багаторічні сосни аби звести черговий замок на Лісопарковій, або ж коли бачила у лісових насадженнях купи сміття. «Дерева ж, як люди – живі»,- говорила Галина Михайлівна.

Непростим було життя Галини Михайлівни і нелегкою була праця, але всі труднощі у неї відходили на другий план, бо все що робила - вона робила з великою любов’ю до людей, до природи. Вона жила в гармонії з природою, служила їй всім своїм життям і уміла цінувати кожну мить свого земного життя.

ЛІС дав їй справді багато: щастя дарувати красу вічності, шанс зробити власні художні розписи на природних краєвидах і залишити для нащадків зелені оазиси, кисневі обереги. За усе це заплачено найціннішим і найдорожчим – здоров’ям. ЇЇ життя уславлене живими пам’ятниками природи - лісовими урочищами Злодійська Балка, Лісопаркова, Салганні піски, Гаївка, Калинівка, Клинці, Северинка, які зеленим вбранням обрамлюють місто Кіровоград з усіх сторін.

Народилася Галина Шиман 2 вересня 1929 року.

ЇЇ зірка згасла 8 Березня 2012 року.

У нашій вдячній пам’яті назавжди залишиться сторінка історії лісової Кіровоградщини, написана життям ветерана лісової галузі Галини Михайлівни Шиман.

Валентина Токарчук,

ветеран лісового господарства

Рубрика: Ювілей підприємства. Ветерани. Мащенко Василь Гервасійович.

Юлия — Fri, 10 Aug 2018 07:12:18 GMT

Мабуть, це небесний знак того, що саме у переддень професійного свята 2016 року зупинилося серце світлої людини, величної постаті у лісовому Всесвіті - Василя Мащенка. З ним лісівники Кіровоградщини прощались у День працівника лісу.

Неочікувано згасла його зірка, яка спалахнула далекого 1940 року 1 лютого на Полтавщині. Родина Мащенків жила тоді у райцентрі - Чорнухах. Хлопчик ріс допитливим і тямущим. Спраглий до знань, майбутній лісівник не залишив у місцевій бібліотеці жодної непрочитаної книги. З величезного розмаїття професій обрав лісівничу. Студентські роки Василь провів у Лубнах, де навчався у технікумі. Був відмінником, тому обрати перше робоче місце при розподілі було його правом. Успішний випускник відправився на перше робоче місце у Чернігівське лісництво. Відтоді і мережив власну лісову долю. Єдина була розлука з лісом – під час служби в армії.

Потрапивши на Кіровоградщину у 1969 році, більше ніколи не розлучався із степовим регіоном.

Половину свого життя – цілих тридцять три роки – Василь Гервасійович був незмінним лісничим Бобринецького лісництва, яке було підпорядковане Компаніївській лісомеліоративній станції, а з 2008 року – Долинському лісовому господарстві.

Під його керівництвом у районі було створено близько 5 тисяч гектарів захисних лісових насаджень, у тому числі тисячу гектарів лісосмуг. Василь Гервасійович з гордістю називав ці цифри. І цьому було пояснення – досвідчений лісничий твердо стояв на переконанні, що основне у лісовому господарстві – лісокультурне виробництво. Виростити й доглянути – ось що важливо, говорив він, а прийде час – зрубають і без нас.

Одягнена у зелені шати Бобринеччина – це справа рук таланту, високого професіоналізму, патріотизму й ентузіазму Мащенка. З дня у день, з притаманною йому щедрістю душі вкладав він в улюблену справу знання, уміння і досвід. Сьогодні, завдячуючи плодам його праці у зеленій зоні Бобринця, люди мають можливість відпочивати, насолоджуватись гармонійним поєднанням водних просторів, чистого повітря та свіжістю і прохолодою зелених лісових насаджень.

Мало хто знає, з якими труднощами створювалися ці ліси на скелястих бобринецьких землях, на яких щодня ламалися леміхи, як проводився лісівничий догляд за створеними захисними насадженнями, оберігалися зелені оази від пожеж. Це навіки залишилося у пам’яті лісничого Мащенка.

Кіровоградська земля сформувала його, як лісового спеціаліста вищого ґатунку. Ще до приїзду у майже безлісну місцевість знав про місцеві специфічні лісорослинні умови. То ж південні ґрунти, які приховують у собі кам’яні породи, ніби викарбовували у ньому «гранітну» натуру.

Протягом третини століття устиг втілити в життя безліч оригінальних задумів, реалізувати на практиці низку новаторських ідей. В житті – як на довгій ниві - були і підйоми, і падіння. Та наполегливій натурі було усе по плечу, а з гострих дискусій з опонентами він щоразу виходив переможцем.

За зразкову сумлінну працю лісничого 1 класу Василя Мащенка було відзначено не однією високою нагородою. І найзначиміша серед них – почесне звання заслуженого працівника сільського господарства України, яке присвоєно йому у 1999 році.

Мащенко - з настирливих людей. Відверто принциповий і від душі щирий. Колись це завадило йому вступити до лав Комуністичної партії. Напевне ж, зашкодило і кар’єрному злету. Не був членом партії, а відтак не міг займати високі керівні посади. Однак про це він анітрохи не жалкував. Йому достатньо було свого місця - на посаді лісничого успішно реалізував себе, був знаним у лісівничому товаристві. У свій час Василь Гервасійович Мащенко єдиний від Кіровоградщини отримав запрошення і став одним з 45 учасників Всесоюзного з’їзду лісничих від України, який проходив у Москві.

До Мащенка завжди тягнулися люди. У своїй професії він - один з кращих спеціалістів зі степового лісорозведення, тож за професійними порадами до нього зверталися не лише лісівники-виробничники, а й науковці.

Після більш як піввікового служіння лісам, у 2006 році Василь Гервасійович з чистою совістю передав справи лісівництва Дмитру Богданову. Дуже тішився тим, що не прогадав: віддача від наступника є, а значить, його досвід і знання знайдуть продовження у наступних поколіннях.

Однак, як говорив Мащенко, трохи гірчить на душі від переживань за майбутнє наших лісів. У Бобринецькому районі у резерві лісівників залишилось обмаль земель під посадку лісів. Багато площ уже розпайовано…

Маючи чимало заслуг перед галуззю, можна було б і відпочивати на лаврах .Однак, відчуваючи себе потрібним колегам, Василь Гервасійович не поривав з роботою до останнього подиху. Хоч і не повний день – здоров’я вже було не те - до останнього дня свого життя працював комірником. Бобринчани, крім лісу, вирощують ще й різні сільгоспкультури. Приймати і зберігати цей скарб доручили саме Мащенку, бо надійнішої за нього людини на цю посаду не знайти.

Багато жителів Бобринця прийшло провести в останню дорогу добру і світлу людину, яка готова була завжди прислужитись не лише лісу, а й кожному, хто потребував його допомоги.

Він також високо цінував традиції лісової родини кіровоградщини – не залишати нікого в біді. Пишався тими добрими справами, які створюються руками і любов’ю лісівників, лісовим братством, відданістю колег особливій професії …

Колеги-лісівники, прощаючись з Василем Гервасійовичем Мащенком, звертались до жителів Бобринця з проханням: берегти і примножувати степові ліси рідного краю. Це буде найкращою пам’яттю про лісничого Мащенка, який зробив значний особистий внесок у безпечне екологічне благополуччя Бобринецького району.

Валентина Токарчук,

ветеран лісового господарства

Рубрика: Ювілей підприємства. Ветерани. Владико Віктор Іванович

Юлия — Mon, 06 Aug 2018 09:36:37 GMT

Віктор Іванович Владико народився 26 липня 1938 року в с. Федорівці Компаніївського району. Свою першу професійну освіту здобував у Кіровоградському технікумі механізації сільського господарства. Розпочинав свою трудову біографію на різних посадах в Компаніївській сільгосптехніці, а з 1968 року (часу створення Компаніївської лісомеліоративної станції) протягом майже 42 років писав свою трудову сторінку у історії Компаніївської лісомеліоративної станції ( з 2005 року – лісгоспі).

Коли прийшов до Компаніївської лісомеліоративної станції працювати механіком, він аж ніяк не сподівався, що так загориться ідеєю садити, вирощувати і плекати ліс. Серйозно зацікавившись лісівничою справою, вступив до Української сільгоспакадемії на лісогосподарський факультет. По її закінченні йому довірили посаду директора лісомеліоративної станції.

Віктор Іванович Владико, працюючи керівником станції, впроваджував у лісогосподарське виробництво новинки механізації, з метою підвищення продуктивності праці удосконалював технологічні процеси у лісо вирощуванні.

Колектив Компаніївської лісомеліоративної станції, незмінним керманичем якого впродовж 25 років був Віктор Владико, не раз зустрічав колег з України. На базі Компаніївської лісомеліоративної станції, однієї з найкращих в Україні, проводили республіканський галузевий семінар по комплексній механізації степового лісорозведення та Всеукраїнську науково-практичну конференцію з питань підвищення продуктивності праці шляхом впровадження передових методів лісорозведення.

Роботи у новоствореному підприємстві було більше ніж досить. За чверть століття під керівництвом директора Віктора Івановича Владики розбудували саму станцію, господарські та адміністративні споруди, побудували житлові будинки для працівників. У південній частині Кіровоградщини зусиллями невеликого колективу вдалося створити понад 13 тисяч гектарів захисних лісових насаджень. Зазеленіли насадження біля берегів великих і малих річок. Заліснено яруги та балки. Піднялися полезахисні лісові смуги, які стали надійними захисниками чорноземів від водної та повітряної ерозії. Постійні пилові бурі, сухість клімату, нестача вологи – створювати у таких умовах надійний лісовий щит було дуже непросто. То були героїчні роки нелегкої лісівничої роботи Віктора Владики.

Йшли роки, зростали молоді ліси, з’являлись в степу красиві лісові урочища, як живі пам’ятники людям, які їх зростили. І Віктор Іванович Владико милувався їх красою з відчуттям професійної гордості за результати своєї лісівничої праці.

Попри завантаженість на роботі Віктор Іванович встигав займатися і громадськими справами, не одне скликання виборці довіряли йому представляти свої інтереси у районній раді. Навіть у 70 років він був депутатом Компаніївської селищної ради.

Після виходу на пенсію Віктор Іванович продовжував працювати на рідному підприємстві на посаді механіка та інженера з охорони праці.

Його лісова праця відзначена галузевою відзнакою «За бездоганну службу у лісовій охороні України» та багатьма іншими відзнаками різних рівнів.

Віктор Владико мав і безліч захоплень. Одне з найважливіших – бджільництво.А ще Віктор Іванович із задоволенням частенько співав для колег і знайомих. Його спів зворушував навіть найчерствіше серце. Особливо, коли співав пісню на слова свого колеги-лісівника Віктора Усеніна «Я люблю тебе, ліс,…Сподіваюсь на те, що взаємно!»…

Батькову лісову справу продовжує донька Віктора Івановича – Ольга Вікторівна Артеменко, яка працює у ДП «Компаніївський лісгосп» інженером лісового господарства.

Своє земне буття Віктор Іванович Владико завершив 30 серпня 2011 року, на 73 році життя, а нащадкам в дарунок залишив виплекані степові лісові оази. Пам’ять про Віктора Івановича Владику живе у серцях лісівників Кіровоградщини, з якими працював на благо галузі, плекав її майбутнє.

Ірина Артем’єва,

Голова профкому ДП «Компаніївський лісгосп»

РУБРИКА: ЮВІЛЕЙ ПІДПРИЄМСТВА.Кіровоградське лісництво

Юлия — Thu, 19 Jul 2018 11:33:51 GMT

Кіровоградське лісництво засновано у 1951 році і отримало статус степового лісництва. Воно було створене для здійснення посадки захисних лісових насаджень навколо обласного центру – міста Кіровограда.

У період заснування за лісництвом була закріплена територія лісового фонду площею 197 гектарів, розташована у трьох лісових урочищах – «Андріянів став», «Нововодяне» та «Глиняне». Одночасно Кіровоградським міськвиконкомом, новоствореному лісництву було передано 803 га земель, непридатних для сільськогосподарського виробництва, в урочищах «Салганні піски», «Дубова балка», «Лісова («Злодійська») Балка», «Озерна Балка», на території яких протягом 1952-1956 років були створені лісові масиви. Внаслідок чого зазначені урочища й отримали назви лісових. Урочище «Озерна Балка» згодом було передано Кіровоградському міськкомунгоспу.

Протягом 1951-1957 років Кіровоградське лісництво перебувало у складі Чорноліського лісгоспу, а з 1957 року по 1968 рік – Оникіївського лісгоспу.

Передача лісництва до складу щойно створеної Компаніївської лісомеліоративної станції відбулось у 1968 році.

Внаслідок реорганізації й створення виробничої частини, що відбулася у 1998 році, Кіровоградське лісництво надійшло до безпосереднього підпорядкування державного лісогосподарського об’єднання «Кіровоградліс».

На початку 2005 року з утворенням державного підприємства «Кіровоградське лісове господарство» Кіровоградське лісництво перейшло до складу новоствореного підприємства.

Відповідно до наказу Держкомлісгоспу України від 27.10.2005 року № 469 державне підприємство «Компаніївський лісгосп» реорганізовано шляхом приєднання до державного підприємства «Долинський лісгосп», а Кіровоградське лісництво передано до Оникіївського лісгоспу.

З 1 січня 2008 року ДП «Компаніївський лісгосп» відновив свою роботу і до його складу перейшло Кіровоградське лісництво від ДП «Оникіївський лісгосп».

Площа Кіровоградського лісництва постійно зростає, як за рахунок заліснення меліоративного фонду, так і через прийняття до свого складу лісового фонду реформованих сільгосппідприємств.

Станом на 1 січня 2018 року загальна площа лісового фонду Кіровоградського лісництва становить 4327,5 га.

Основним напрямком лісогосподарської діяльності Кіровоградського лісництва весь час залишалося захисне лісорозведення.

За свої роки існування Кіровоградським лісництвом створено близько 3000 га лісів.

Територія лісництва включає в себе 111 окремих урочищ, найбільші з них це:

«Злодійська балка» - 429,0 га.

Дубова балка – 338 га.

Шпички – 223,1 га.

Зарудний - 200,0 га.

Скринський ліс – 185,3 га.

Салгані піски – 178 га.

Клинці ІІ – 160,0 га.

Кандаурове – 129 га. та інші.

Лісові масиви Кіровоградського лісництва розподілені по усій території Кіровоградського та частині Знам’янського районів. Відстань між крайніми лісовими насадженнями на сході й заході району досягає 95 км. Така протяжність дещо ускладнює проведення лісогосподарських заходів та управління виробничим процесом.

Лісництво має у складі насадження, крім листяних, також хвойні лісові масиви (загальною площею близько 700 га.), що вимагає постійного нагляду і охорони у пожежонебезпечний період.

В лісовому розсаднику Кіровоградського лісництва вирощується близько 3 тис.шт. декоративного посадматеріалу, 16 форм та видів.

Для потреб мешканців обласного центру працівники лісництва щороку створюють 1-1,5 га плантацій сосни кримської, а це 10-15 тис.шт. новорічних дерев.

Щорічно в лісових насадженнях проводяться рубки формування та оздоровлення лісів на загальній площі 150 га, в тому числі догляд за молодняками (освітлення, прочищення) – 15,8 га, проріджування – 23,3 га, прохідні– 71,1 га, вибірково-санітарні рубки – на площі 31,5 га.

Заготовлена при цьому деревина – близько 3 тис. куб.м реалізується населенню.

Лісові насадження Кіровоградського лісництва переважно молоді та середньовічні, хоча деякі порослеві насадження досягли віку стиглості й підлягають головному рубанню. Обсяг головних рубок по лісництву складає 1730 куб. м. на рік.

Лісничими Кіровоградського лісництва працювали:

Олійник Олексій Логвинович – 1968-1969 р.р.

Сичіков Олександр Петрович – 1970-1972 р.р.

Мартиян Олександр Костянтинович 1972-1975р.р.

Осовський Олександр Матвійович – 1975 р.

Поліщук Сергій Андрійович – 1975р.

Геращенко Василь Григорович – 1975-1984 р.р.

Удод Олександр Олексійович – 1984-1985р.р.

Курдиш Петро Адамович – 1986-1990 р.р.

Слюсаренко Олександр Миколайович – 1990-1999 р.р.

Ревенко Олександр Федорович – 1999-2006р.р.

Миколаєць Олексій Валентинович – 2007р. – 2009р.р.

Слюсаренко Олександр Миколайович – 2009-2014р.р.

Панчак Сергій Михайлович – 2015р. і по теперішній час.

Сергій Панчак,

лісничий Кіровоградського лісництва

Рубрика: Ювілей підприємства. Головні бухгалтери.

Юлия — Fri, 20 Apr 2018 10:17:10 GMT

Головбух - це права рука директора підприємства у фінансовому сенсі. Професія головного бухгалтера - одна з найвідповідальніших, що вимагають від людини наявності певного набору якостей - як особистісних, так і специфічних, властивих саме цій кваліфікації.

Насамперед, це – посидючість, скрупульозність, акуратність. Особа, яка бажає стати головним бухгалтером, зобов'язана мати прагнення постійно розвиватися у своєму напрямку і не шкодувати сил і часу на роботу. Дуже важливими у професії головбуха якості, як стресостійкість, комунікабельність. «Доростають» до рівня головного бухгалтера поступово, і далеко не всі. Починають із звичайного бухгалтера. А далі все залежить від цілеспрямованості і везіння, звичайно.

За 50 річний період роботи Компаніївського лісового господарства головними бухгалтерами підприємства працювали:

Потапенко Іван Федорович – (23.01.1968р.-10.10.1968р.)

Плащевська Катерина Григорівна – (22.11.1968р. - по 1994р.)

Жук Катерина Григорівна – (16.02.1994р. - 30.12.2005р.)

Касян Тетяна Іванівна – ( 03.09.2007р.- 23.01.2014р.)

Артем’єва Ірина Вікторівна - з 20.10.2014р. по теперішній час

Адміністрація Компаніївського лісгоспу щиро дякує головним бухгалтерам-ветеранам лісової галузі за їх вагомий особистий внесок у розвиток підприємства і зичить всім міцного здоров’я, життєвих радостей і активного довголіття.

А нинішньому головному бухгалтеру лісгоспу - Артем’євій Ірині Вікторівні бажаємо мати весь набір специфічних якостей, які вимагає посада головбуха. Нехай звітність буде легкою, перевірки – короткими, розрахунки – безпомилковими. Щоб зарплати працівникам лісгоспу виплачувались вчасно і у гідних розмірах. Будьте завжди затребуваними на роботі й

бажаними вдома!

Юлія Семокоп,

Інспектор з кадрів

ДП «Компаніївський лісгосп»

Рубрика ювілей підприємства: Світла пам’ять першому керівнику.

Юлия — Tue, 20 Feb 2018 07:39:36 GMT

Знищення лісів у воєнні і післявоєнні роки і розбалансованість співвідношення лісу і ріллі призвели до негативних стихійних явищ в Україні – жорстокої посухи і неврожаю 1946 р. Ці обставини змусили на державному рівні звернутися до впровадження захисного лісорозведення.

Так, у 1947-48 рр. були створені державні лісозахисні станції, які проіснували до 1953 року і виконали великий обсяг робіт по створенню полезахисних лісових смуг і захисних насаджень на землях колгоспів області (понад 15 тис. га). У наступні роки роботу по захисному лісорозведенню успішно продовжували державні лісогосподарські підприємства.

Ще один поштовх захисному лісорозведенню надали пилові бурі 1968-69 рр., які виникли після збільшення питомої ваги орних угідь у 60-і роки й охопили майже всю степову зону України.

Для боротьби з ерозією, яка почала бурхливо розвиватися, у 1968 році на території Кіровоградської області було створено Компаніївську лісомеліоративну станцію, яка згодом була реорганізована у держлісгосп.

Директором новоствореної Компаніївської лісомеліоративної станції було призначено Бориса Володимировича Романського.

«В соответствии с приказом №2-К от 04 января 1968 года по Кировоградскому облуправлению лесного хозяйства и лесозаготовок , с сего числа приступил к исполнению обязанностей директора Компанеевской лесомелиоративной станции. Директор Компанеевской ЛМС Б. Романский» (із матеріалів архіву).

На посаду новоствореного підприємства Борис Романський прийшов уже з багажем професійних знань і набутого досвіду роботи у Чорному лісі.

Зона діяльності Компаніївської ЛМС охоплювала на той період південну, сугубо степову, частину нашої області. Із лісового фонду налічувалося декілька невеликих яружних урочищ, а лісових смуг практичного не існувало.

За колишніми спогадами Бориса Володимировича Компаніївський район запам’ятався йому його степами. Як тільки закінчувався Кіровоградський район, починався суцільний степ. Розорені відкриті степи не раз зазнавали вітрової ерозії у вигляді пилових бур і потребували негайного лісомеліоративного захисту.

Перед колективом новоствореної лісомеліоративної станції ставилося завдання створення захисних лісових насаджень на яружно-балкових землях шляхом терасування схилів і їх заліснення, закладки системи полезахисних лісових смуг.

Лісомеліоративна станція одержала тоді необхідну кількість бюджетного фінансування на виконання робіт по лісорозведенню, значну кількість техніки та кошти на капітальне будівництво.

Уже в перший рік колектив Компаніївської лісомеліоративної станції створив лісові культури на площі 222 гектари, в тому числі на площі 69 гектарів заклав полезахисні лісові смуги з цінних лісових порід. В наступні роки обсяги щорічних посадок складали 400-500 га лісових насаджень. Відтак зазеленіли усі яри і балки.

Для молодого керівника Романського це був час звершень і ентузіазму. Йому випало будувати підприємство з нуля. За два роки на краю райцентру Компаніївка біля урочища «Андріянів став» під безпосереднім керівництвом директора новоствореного підприємства було побудоване компактне лісове селище із виробничих та житлових будівель.

П’ять років присвятив Борис Володимирович новій справі, а вона зробила його знаним на всю країну. Станція була однією з кращих в Україні. ЇЇ досвід вивчали не лише в Україні, а й у Москві на ВДНГ. Міністр лісового господарства, який відвідав підприємство, був у захваті від побаченого. Потім, за його ж рекомендацією, Бориса Романського запросили в Москву поділитися досвідом.

У 1973 році з метою покращення роботи провідного в області Чорноліського лісгоспзагу Бориса Романського перевели на посаду директора цього підприємства, а водночас і директора Чорноліської лісної школи. Лісгосп тоді швидко відновив втрачені позиції, а Бориса Володимировича, за наказом Мінлісгоспу України, через два роки було призначено на посаду начальника обласного управління лісового господарства. Керівником лісової галузі Кіровоградщини Борис Романський працював до виходу на пенсію, майже 15 років (1975-1989).

За багаторічну сумлінну працю у лісовій галузі Бориса Володимировича Романського нагороджено Почесною грамотою облдержадміністрації та обласної ради і знаком «З добром до людей», галузевими відзнаками «Відмінник лісового господарства» та Почесний лісівник України.

Та найвищою своєю життєвою нагородою Борис Володимирович вважав сотні і тисячі гектарів лісів, створених під його керівництвом і за його участі, які є живими свідками його невтомної праці, патріотичного служіння

його величності лісу і будуть служити і дітям і внукам.

Як керівник, Борис Володимирович був енергійним, умілим, передбачливим, користувався великим авторитетом серед лісівників не тільки нашої області, а й інших регіонів степової групи. Як людина, завжди був об’єктивним, доступним, розсудливим і справедливим, за що його любили і поважали підлеглі працівники. Борис Володимирович відчував людей, розпізнавав у них фаховість і справжність, тож дуже ретельно підбирав кадри, для молодих спеціалістів був учителем і наставником. Його мудрі настанови для багатьох із них ставали запорукою їх подальшого професійного зростання.

Своїм патріотичним ставленням до лісу і повагою до людей заслужив вічну шану і повагу багатьох поколінь лісівників. Був прикладом порядності, людської гідності, поважною людиною серед лісової гвардії області.

У нашій світлій пам’яті назавжди залишиться сторінка історії лісової Кіровоградщини, в тому числі і Компаніївського лісового господарства, написана трудовим життям Бориса Володимировича Романського.

Довідково:

Народився Романський Б.В.15 січня 1929 року на Вінниччині. Любов до лісу у нього - це славетна родинна спадщина. І батько і дід його були лісничими. Премудростям догляду за лісом його навчали ще з дитинства. У 1944 році п’ятнадцятирічного юнака на фронт не взяли, а призначили працювати лісником. У післявоєнні роки після закінчення середньої школи за станом здоров’я Борис Романський не зміг навчатися у вузі, до якого вступив. Після лікування став учнем Чорноліської лісної школи, яка додала йому професійних знань і видала путівку в життя. Із цієї лісної школи розпочалося його професійне зростання, із неї стартував він у практичну лісогосподарську діяльність. Працював на Кіровоградщині помічником лісничого Комсомольського лісництва, лісничим Хіровського лісництва, директором Хіровського меблевого комбінату. Однак при першій же нагоді із задоволенням повернувся до улюбленої справи – вирощування лісу. Вищу освіту здобував на лісогосподарському факультеті Української сільгоспакадемії.

Під керівництвом лісничого Романського у Чорному лісі було створено багато цінних лісових культур. Окремі ділянки вирощених ним рукотворних лісових насаджень взяті на науково-дослідний облік і носять назву «лісових культур Романського», вони визнані зразковими для умов Чорного лісу.

Ці ділянки, як правило, демонструвалися на семінарах і виробничих нарадах.

Борис Володимирович не тільки створював ліси, а й переймався капітальним будівництвом. Крім збудованого лісового комплексу у Компаніївці, за період його керівництва лісовою галуззю області були побудовані нові типові контори Голованівського, Світловодського, Чорноліського лісгоспів, контори ряду лісництв, декілька лісових кордонів, цехи переробки Світловодського і Чорноліського лісгоспзагів. Сучасне приміщення обласного управління лісового та мисливського господарства також побудоване за часів його керівництва лісовою галуззю області.

Його особистий внесок у справу степового лісорозведення, збільшення лісистості, лісовідновлення, розвитку лісової галузі Кіровоградщини неоціненний.

16 квітня 2014 року на 86 році життя його зірка згасла, та пам’ять про її блиск і тепло житиме серед лісівників вічно.

Олександр Слюсаренко,

директор ДП «Компаніївський лісгосп» (2018р.)

РУБРИКА ЮВІЛЕЙ ПІДПРИЄМСТВА: Керівники Компаніївського лісового господарства (хронологія)

Юлия — Tue, 13 Feb 2018 11:11:03 GMT

Романський Борис Володимирович

Директор Компаніївської лісомеліоративної станції (1968 – 1973рр.)

Поліщук Сергій Андрійович

Директор Компаніївської лісомеліоративної станції(1973 – 1975рр.)

Владико Віктор Іванович

Директор Компаніївської лісомеліоративної станції (1975 – 2000рр.)

Мінич Володимир Миколайович (2000 – 2005рр.)

Директор Компаніївського Держлісгоспу

Ісаєв Олександр Славович (2007 – 2008рр.)

Директор державного підприємства «Компаніївське лісове господарство»

Балабушка Валерій Вікторович (2008 – 2014рр.)

Директор державного підприємства «Компаніївське лісове господарство»

Слюсаренко Олександр Миколайович

Директор державного підприємства «Компаніївське лісове господарство»

(з 2014р. – по теперішній час)

Юлія Семокоп,

Інспектор з кадрів

ДП «Компаніївський лісгосп»

Адміністративно-організаційна структура та загальна площа ДП «Компаніївський лісгосп» станом на 1 січня 2018 року

Юлия — Wed, 07 Feb 2018 13:46:41 GMT

Адміністративно-організаційна структура та загальна площа ДП «Компаніївський лісгосп» станом на 1 січня 2018 року

Найменування лісництв, місцезнаходження контор	Адміністративні райони	Площа, га
Кіровоградське м.Кропивницький вул..Салганні піски, 1	Кіровоградський	3410,0
	Знам’янський	341,0
	м. Кропивницький	607,0
Разом по лісництву		4358,0
Компаніївське смт.Компаніївка вул.. Лісна 2	Компаніївський	2067,0

Новгородківське смт. Новгородка, вул. Криворізька, 2	Новгородківський	2194,0
Новгородківське смт. Новгородка, вул. Криворізька, 2	Кіровоградський	315,0
Разом по лісництву		2509,0

Всього по лісгоспу		8934,0