Компаніївське лісове господарство

Борис Володимирович Романський у лісовому господарстві – постать

справді історична: потомственний лісівник, професіонал вищого ґатунку, автор унікальних методик створення рукотворних чорноліських дібров, талановитий організатор, керівник і педагог, колишній директор Компаніївської лісомеліоративної станції та Чорноліського лісгоспу, а останні 15 років свого трудового життя – начальник Кіровоградського обласного управління лісового господарства.

У 1968 році на території Кіровоградської області було ство­рено Компаніївську лісомеліо­ративну станцію, яка згодом була реорганізована у держлісгосп. Першим директором підприємства був призначений Борис Володимировоич Романський.

«В соответствии с приказом №2-К от 04 января 1968 года по Кировоградскому облуправлению лесного хозяйства и лесозаготовок , с сего числа приступил к исполнению обязанностей директора Компанеевской лесомелиоративной станции. Директор Компанеевской ЛМС Б. Романский» (із матеріалів архіву).

На посаду новоствореного підприємства Борис Романський прийшов уже з багажем професійних знань і набутого досвіду роботи у Чорному лісі.

Зона діяльності Компаніївської ЛМС охоплювала на той період південну, сугубо степову, частину нашої області. Із лісового фонду налічувалося декілька невеликих яружних урочищ, а лісових смуг практичного не існувало. За колишніми спогадами Бориса Володимировича Компаніївський район запам’ятався йому його степами. Як тільки закінчувався Кіровоградський район, починався суцільний степ. Розорені відкриті степи не раз зазнавали вітрової ерозії у вигляді пилових бур і потребували негайного лісомеліоративного захисту. Перед колективом новоствореної лісомеліоративної станції ставилося завдання створення захисних лісових насаджень на яружно-балкових землях шляхом терасування схилів і їх заліснення, закладки системи полезахисних лісових смуг.

Лісомеліоративна станція одержала тоді необхідну кількість бюджетного фінансування на виконання робіт по лісорозведенню, значну кількість техніки та кошти на капітальне будівництво.

Уже в перший рік колектив Компаніївської лісомеліоративної станції створив лісові культури на площі 222 гектари, в тому числі на площі 69 гектарів заклав полезахисні лісові смуги з цінних лісових порід. В наступні роки обсяги щорічних посадок складали 400-500 га лісових насаджень. Відтак зазеленіли усі яри і балки.

Для молодого керівника Романського це був час звершень і ентузіазму. Йому випало будувати підприємство з нуля. За два роки на краю райцентру Компаніївка біля урочища «Андріянів став» під безпосереднім керівництвом директора новоствореного підприємства було побудоване компактне лісове селище із виробничих та житлових будівель.

П’ять років присвятив Борис Володимирович новій справі, а вона зробила його знаним на всю країну. Станція була однією з кращих в Україні. ЇЇ досвід вивчали не лише в Україні, а й у Москві на ВДНГ.

У 1973 році з метою покращення роботи провідного в області Чорноліського лісгоспзагу Бориса Романського перевели на посаду директора цього підприємства, а водночас і директора Чорноліської лісної школи. Лісгосп тоді швидко відновив втрачені позиції, а Бориса Володимировича, за наказом Мінлісгоспу України, через два роки було призначено на посаду начальника обласного управління лісового господарства. Керівником лісової галузі Кіровоградщини Борис Романський працював до виходу на пенсію, майже 15 років (1975-1989).

За багаторічну сумлінну працю у лісовій галузі Бориса Володимировича Романського нагороджено Почесною грамотою облдержадміністрації та обласної ради і знаком «З добром до людей», галузевими відзнаками «Відмінник лісового господарства» та Почесний лісівник України.

Та найвищою своєю життєвою нагородою Борис Володимирович вважав сотні і тисячі гектарів лісів, створених під його керівництвом і за його участі, які є живими свідками його невтомної праці, патріотичного служіння

його величності лісу і будуть служити і дітям і внукам.

Як керівник, Борис Володимирович був енергійним, умілим, передбачливим, користувався великим авторитетом серед лісівників не тільки нашої області, а й інших регіонів степової групи. Як людина, завжди був об’єктивним, доступним, розсудливим і справедливим, за що його любили і поважали підлеглі працівники. Борис Володимирович відчував людей, розпізнавав у них фаховість і справжність, тож дуже ретельно підбирав кадри, для молодих спеціалістів був учителем і наставником. Його мудрі настанови для багатьох із них ставали запорукою їх подальшого професійного зростання.

Своїм патріотичним ставленням до лісу і повагою до людей Борис Володимирович заслужив вічну пам’ять і шану багатьох поколінь лісівників. Був прикладом порядності, людської гідності, поважною людиною серед лісової гвардії області. Його особистий внесок у справу степового лісорозведення, збільшення лісистості, лісовідновлення, розвитку лісової галузі Кіровоградщини неоціненний.

Його зірка згасла 16 квітня 2014 року на 86 році життя та пам’ять про її блиск і тепло житиме серед лісівників вічно.

Олександр Слюсаренко,

директор ДП «Компаніївський лісгосп»