Компаніївське лісове господарство

За період Великого терору на території УРСР, за оцінками істориків, було засуджено 198 918 осіб, з яких близько двох третин – до розстрілу. Решту було відправлено до в'язниць та таборів (інші заходи покарання охоплювали менше 1%, звільнено було тільки 0,3%).
Великий терор – масштабна кампанія масових репресій громадян, що була розгорнута в СРСР у 1937–1938 рр. з ініціативи керівництва СРСР й особисто Йосипа Сталіна для ліквідації реальних і потенційних політичних опонентів, залякування населення, зміни національної та соціальної структури суспільства. Наслідками комуністичного терору в Україні стало знищення політичної, мистецької та наукової еліти, деформація суспільних зв’язків, руйнування традиційних ціннісних орієнтацій, поширення суспільної депресії й денаціоналізація.

Незаконність Великого терору визнали ще за часів СРСР після смерті Сталіна, коли в роки "відлиги" провели часткову реабілітацію репресованих. Але реабілітаційні процеси 1950-1960 років мали обмежений характер. Більшість засуджених за політичними звинуваченнями не отримали повної реабілітації, а їхні права не були повністю відновлені.
В останні місяці існування УРСР у 1991 році ухвалили Закон "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні". У ньому вперше в державі законодавчо засудили і відмежувалися від політичних репресій як методу керування суспільством. Після цього органи прокуратури та суди впродовж 1991-2001 років реабілітували 248 тисяч 810 людей. При цьому відмовлено в реабілітації 117 тисячам 243 особам.

Офіційно Україна засудила злочини комуністичного тоталітарного режиму тільки у 2015 році, коли схвалили Закон "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганд їхньої символіки".