Компаніївське лісове господарство

Зараз лісові господарства не мають державного фінансування. Заробітна плата працівників лісгоспу прямо залежить від обсягу заготівлі деревини. Вони заробляють те, що вирубали. Тобто вони прямо в цьому зацікавлені. 

Ситуація трохи абсурдна, бо є ресурсні області – поліські й карпатські, де лісу достатньо, і там можуть бути пристойні заробітні плати. 

І водночас є лісгоспи степових областей – Одеська, Миколаївська, Херсонська – де лісу мало, він низькоякісний. Там немає чого рубати, і лісгоспи мають великі фінансові проблеми, грошей не вистачає банально на зарплати. 

Інший фактор – є досить багато лісів, посаджених перед Другою світовою війною або після, і вони саме зараз досягли так званого віку стиглості, у якому ліс має максимальну товарну якість. 

Наприклад, для сосни на Поліссі віком стиглості вважається 80 років. Коли сосновий ліс сягає 80 років, за господарськими нормативами, його мають вирубати, заготовити деревину і посадити новий, або залишити ділянку для природного відновлення. 

Ще один момент – недосконала нормативна база, яка дозволяє проводити рубки там, де вони заборонені або дуже обмежені. Яскравий приклад – санітарні рубки, які призначають, якщо ліс всох або перебуває у всихаючому стані. З господарського погляду, є сенс посадити новий, а цей вирубати, поки він ще не повністю "пропав". 

Але в об'єктах заповідного фонду це не має сенсу, бо в них інша ціль – збереження природних процесів. Крім того, старі дерева та відмерла деревина важливі для функціонування лісової екосистеми. На жаль, у багатьох працівників лісової галузі цього розуміння немає, а чинна нормативна база і слабка правоохоронна система сприяють таким рубкам.

Керівник практики "Ліси" WWF Україна Андрій Плига.

Зоолог, екс-координатор волонтерів фонду