Компаніївське лісове господарство

З прадавніх-давен людство займається полюванням. Але якщо у віддалені від нас століттями часи цей промисел мав суто практично-господарське значенн і був мало не головним джерелом існування, то зараз полювання – насамперед захоплюючий вид спорту, один з цікавих видів активного відпочинку. Кожен, хто причетний до цього заняття, повинен бути добре обізнаний з природою, місцями розселення та звичками тварин, з методами і прийомами полювання, принципами організації і ведення мисливського господарства, досконало знати всі види зброї, правильно й розумно користуватися нею, надійно зберігати рушниці і боєприпаси в домашніх умовах.

Мисливський азарт, психологія людини з рушницею добре відомі. Кожен хоче спробувати своє щастя. Декотрі особи, заволодівши членськими квитками, як фанатично-запеклі полільні болільники, тільки й мріють про те, коли ж зрештою почнеться отой жаданий мисливський сезон, коли вже наступить момент першого пострілу. Початок такого сезону справді цікава й захоплююча пора для тих, хто полюбляє відпочити на лоні природи, походити-побродити з рушницею лісами й полями. Спортивно-любительське полювання, справді, дає загартованість та моральну наснагу. І чим вища культура мисливця, чим значиміші результати в збереженні та збільшенні фауни, тим приємніший і корисніший сам відпочинок.

Однак, перш ніж звести курок, треба пам’ятати, що ти повинен бути дбайливим господарем своїх угідь. Звір у лісі, птиця в лузі – то не тільки окраса й багатство нашої фауни, а й важливий компонент надзвичайно складного організму, яким є природа, і порушення усталеної рівноваги обертається для нас сумними наслідками.

Справжній мисливець-любитель і друг природи – навіть у дозволений час ніколи не підніме рушницю для пострілу по птиці, яка не піднялася на крило.

Кожному з нас, мабуть, варто не забувати мудру й дотепну пораду мисливця-гумориста Остапи Вишні, який писав: «Що вимагається від мисливця, щоб аж ось поки мати насолоду від полювання? Промазуйте!..  З якою радістю пошле вам качка глибоку подяку за те,що житиме й далі, збагачуючи нашу фауну..»

В.С.Животовський, 1976р.