Компаніївське лісове господарство

Більше половини лісів в Україні – штучного походження, тобто їх посадила людина, здебільшого на місці вирубок, деякі – на місці полів. 

Якщо ми подивимося мапу Полісся 30-х років, дуже багато територій, на яких зараз є ліс, позначені як поля або пасовища. Тобто ліс був там, наприклад, 400, 300 або 150 років тому, але його вирубали. На початку 20 століття там не було лісу, його посадили штучно. 

Штучні ліси виростають менш стійкими. Зазвичай, це посадки з одного-двох видів дерев, усі однакового віку. Інша справа – з природними, більш різноманітними лісами. У посадженому лісі сильний буревій може повалити значні площі одноманітних тонких дерев; у природному, складеному із різновікових дерев, буревій може повалити слабші дерева, проте залишаться витриваліші, отже, менша ймовірність, що буде знищена ціла ділянка лісу. 

Ще приклад: певним дятлам потрібні великі дерева для дупел. Якщо ліс природний і різноманітний, вони можуть знайти ці дерева, а якщо ліс сосновий, посаджений, і йому 50 років, то цим дятлам не буде де робити дупла. Немає дупел – немає двох десятків видів птахів, які живуть в дуплах, кажанів, вовчків, менше білок й так далі.

Чи треба нам, попри це, насаджувати ліси? Усе залежить від мети конкретної ділянки. Якщо вона знаходиться в природному заповіднику, то там заборонена будь-яка людська господарська діяльність, його мета – охорона і збереження природних процесів. Навіть якщо пройшов масовий вітровал, пожежа чи ділянка лісу засохла, впала, немає сенсу там відновлювати ліс, він сам чудово відновиться. 

Але якщо ми говоримо про ліс, який має категорію експлуатаційного, то його призначення – задоволення потреб у деревині. У таких випадках є сенс його відновлювати. Наприклад, посаджений сосновий ліс росте прогнозованіше і швидше, ніж природний, отже, ми можемо запланувати певний вихід деревини. 

Керівник практики "Ліси" WWF Україна Андрій Плига.