Компаніївське лісове господарство

Галина Михайлівна Шиман все своє трудове життя, понад 35 років, прикрашала рідну землю зеленим вбранням лісів. Розпочинала працювати у Чорноліському лісгоспі у 1949 році, де працював і її батько інженером лісового господарства. У Кіровоградське лісництво Галина Шиман прийшла працювати з перших днів його створення в 1952 році і за 17 років на посаді помічника лісничого за її особистою участю в зеленій зоні м. Кіровограда створено понад 2 тисячі гектарів лісових насаджень.

Життя людини не проходить безслідно. На землі залишаються діти, онуки і добрі справи. Доля Галини Михайлівни розпорядилася так, що її дітьми на Кіровоградській землі стали мільйони дерев, які вона власноруч разом із працівниками Кіровоградського лісництва висадила навколо міста Кіровограда. Важко навіть уявити скільки кілометрів довелось пройти лісовими стежками Галині Михайлівні, скільки раз вклонитись до землі, щоб дати життя мільйонам дерев. Ліс увійшов у її долю як жива істота, що потребує уваги і турботи, поки живе і набирається сили, як життєва необхідність, без якої уявити своє буття вона вже не могла.

Благословивши на життя більше 20 мільйонів дерев, Галина Михайлівна поправу заслужила найвищу серед людських цінностей нагороду – любов, повагу і шану тих, хто сьогодні милується зеленими краєвидами, хто йде відпочити від міської суєти в зелену оазу нашого міста.

ЇЇ професійний досвід і велика відповідальність за доручену справу були гідно оцінені керівництвом лісової галузі області і вона в 1968 році була переведена на посаду інженера в обласне управління лісового господарства де пропрацювала 16 років. Останні 5 років, до виходу на пенсію, на її жіночих плечах була не зовсім жіноча ноша – посада головного лісничого облуправління.

Вона з любов’ю і задоволенням передавала молодим спеціалістам свій професійний і життєвий досвід, часто переконувала, що з роботи йти додому можна лише тоді, коли виконаєш всі завдання і на душі у тебе не лежить тягарем не завершена робота. В іншому випадку відпочинку не буде.

ЇЇ возвеличували не посади, які вона займала, а результати її праці – створені її руками і під її керівництвом - молоді ліси… ЇЇ душа плакала коли вона бачила як хтось жорстоко і цинічно нівечив її працю, викорчовуючи багаторічні сосни аби звести черговий замок на Лісопарковій, або ж коли бачила у лісових насадженнях купи сміття. «Дерева ж, як люди – живі»,- говорила Галина Михайлівна.

Непростим було життя Галини Михайлівни і нелегкою була праця, але всі труднощі у неї відходили на другий план, бо все що робила - вона робила з великою любов’ю до людей, до природи. Вона жила в гармонії з природою, служила їй всім своїм життям і уміла цінувати кожну мить свого земного життя.

ЛІС дав їй справді багато: щастя дарувати красу вічності, шанс зробити власні художні розписи на природних краєвидах і залишити для нащадків зелені оазиси, кисневі обереги. За усе це заплачено найціннішим і найдорожчим – здоров’ям. ЇЇ життя уславлене живими пам’ятниками природи - лісовими урочищами Злодійська Балка, Лісопаркова, Салганні піски, Гаївка, Калинівка, Клинці, Северинка, які зеленим вбранням обрамлюють місто Кіровоград з усіх сторін.

Народилася Галина Шиман 2 вересня 1929 року.

ЇЇ зірка згасла 8 Березня 2012 року.

У нашій вдячній пам’яті назавжди залишиться сторінка історії лісової Кіровоградщини, написана життям ветерана лісової галузі Галини Михайлівни Шиман.

Валентина Токарчук,

ветеран лісового господарства